Home
Знахідки
Документи
Експедиції
У розшуку
Порадник
Галереї
Софт
Барило
Різне
Гостьова книга

Назад

         О восьмій тридцять ранку, 5-го червня, ми вже чекали під КПП 14-го інженерного полку, що у м. Острозі. Саме на цей час ми домовились про зустріч з офіцером ІСБ (інженерно-саперний батальйон), який мав увійти до складу нашої команди. Цим офіцером виявився начальник штабу підполковник Володимир Прокопчук, досвідчений сапер, за плечима якого численні розмінування в Афганістані та Лівані.

Збори тривали по-військовому мало часу й за півгодини біля млина у селі Мости, ми наздогнали основну групу нашої одноденної експедиції. Ми, це я, Костянтин Бертух, моя дружина Яринка, донька Оленка та вже знайомий вам Володимир Прокопчук. Основна група, це: завідувачка відділом охорони культурної спадщини управління культури РОДА Тетяна Бикова, викладач історії Рівненської гімназії №1 Сергій Сацик, аспірант ЛДУ Ігор Марчук,  знімальна група Телекомпанії 10-ий канал в складі оператора Миколи Василюка та редактора Олега Тищенка, а також Андрій Мітюхін, котрий  люб’язно надав для поїздки свій позашляховик.

с. Мости. Вдалині видно гори Кременецького кряжу.

       Ще сорок хвилин штурму 20 –ти кілометрового відтинку “пострадянських автобанів” і ми перед центральним хрестом з каплицею меморіалу повстанцям УПА, що споруджені на місці квітневих боїв 1944 року  між загонами УПА та військами НКВС та Червоної армії. До архітектурної та інженерної довершеності меморіалу далеко, хоча добре, є хоч такий. 

       Можливо у недалекому майбутньому місцева влада віднайде кошти, щоб більш достойно вшанувати місця загибелі щонайменше кілька сотень українських повстанців, місцевих хлопців, практично наших батьків, дідів. 

Тоді до меморіалу змогли б добиратись автобуси зі школярами, без небезпеки  розтрусити по бездоріжжю останні рештки патріотизму, а іноземним  та високоповажним гостям, в додаток до екскурсії по Острозькій Академії можна було б познайомити і з меморіалом на Гурбах.

25 травня ми з друзями відвідали меморіал. Десь в 100 метрах від пагорба ми наштовхнулись на лунку розміром півтора на метр. Земля була не значно, але чітко виражено просівшою. Майже наверху знаходилась людська кістка - ключиця. Приналежність кістки відразу визначили присутні серед нас лікар-хірург Ігор Федорків та його дружина Вікторія, також лікар. Присипавши місце знахідки листям, було вирішено повернутись сюди з фахівцями.

       Я був приємно здивований оперативністю участі відповідальних осіб щодо організації експедиції. На наше прохання відразу відгукнулись   директор Рівненського обласного краєзнавчого музею  Володимир Мушировський, начальник штабу13-ої армії генерал-майор Олександр Масленчук, воєнком міста Здолбунова підполковник Андрій Петриляк.

       І ось ми у повному складі знаходимось на місці.

       Розмітивши поховання, зняли шар листя, хвої, гілок. Навколо поховання зняли ґрунт  на декілька сантиметрів для чіткого визначення розміру поховання.       

Він виявився не повним. На місці не було черепа, кісток верхньої частини тулуба (лопаток, однієї руки).  Розташування решток свідчить про те, що череп та кістки були вилучені вже після того, як тіло  розклалось.

          На місці зпоховання також знайдено 7 набоїв до гвинтівки Мосіна, шматочки від шинелі з рештками ґудзиків. Все інше знищив час. 

          Навколо поховання, на ділянці площею близько 300х50 метрів, було знайдено більше півсотні набоїв, гільз, пуль, декілька гвинтівочних магазинів.

Кістки решток вояка розкриті.

Частина знайдених раритетів.

Олена Бертух та Сергій Сацик.

Володимир Прокопчук, Андрій Мітюхін, Сергій Сацик та Микола Василюк.

Андрій Мітюхін та Сергій Сацик.

Кістки зібрані в мішок та поміщені в ящик.

        Надвечір рештки воїна були передані до Здолбунівського військкомату. На цей час готується їх перепоховання у Гурбенському урочищі. 

        Події кінця квітня 1944 року під Гурбами до кінця не вивчені. Інтерес до них зростає. Враховуючи, що є ще живі свідки та учасники тих подій, маємо надію: цю прогалину буде анульовано. Одне не викликає сумніву – за всю історію УПА, це були найбільші “лобові” бої повстанців з військами НКВС та Червоної армії.

          Ті ж квітневі події під Гурбами описані в роботі Петра Мірчука (Українська Повстанська Армія, 1942-1952 рр., відтворення видання 1953 року, (Мюнхен), документи та матеріали, Львів, 1991, стор. 73-75):

          Наближення большевицьких [тут і далі текст подано згідно оригіналу] армій поставило Українську Повстанську Армію перед важливе і надзвичайно важке завдання: перейти німецько-большевицькі фронти й опинитись в большевицькому запілля, залишаючись на українських землях. Розбита, відступаюча німецька армія не становила вже великої небезпеки для українських повстанців, тим більше, що мадярські, а також інші чужонаціональні складові частини німецької армії, бачучи цілковиту прогру, взагалі не входили в бої з українськими повстанськими відділами, а мадярське військове командування підписало навіть таємний договір з УПА про взаємний ненапад.

  За те большевицькі армії, що посувалися величезними масами, становили аж надто серйозну небезпеку для УПА.

           Здолбунівський воєнком підполковник Андрій Петриляк приймає рештки вояка для перепоховання. Поруч з ним Тетяна Бикова та Ігор Марчук.

В квітні 1944 р. большевики згуртували на відтинку Шепетівка – Рівне - Збараж великі сили своїх військ і в безустанних боях з поодинокими відділами УПА замкнули в “кітлі” Гурбенських лісів більшість відділів північної частини УПА-Північ під командуванням к-ра Ясеня, а саме: курінь Сторчана, курінь Мамая, курінь Дика, курінь Докса, курінь Довбенка, курінь Бувалого, курінь Андрія Шума, курінь Залізняка та сотню Ваньки, разом около 5000 бійців УПА. В наступ проти тих частин УПА кинуло большевицьке командування  5 бригад НКВД, силою 30000 бійців з гарматами, танками і літаками.

В дня 22 і 23 квітня 1944 р. розгорілись бої у селах: Антонівка, Забари, Андрушівка, Обгів і другі. Перед переважаючими силами ворога, відділи УПА відступили в ліс по лінії: Майданські Гори – Гурби – Мости – Святе – Мощаниця – Обгів. Тим часом появилися большевицькі військові з’єднання теж з другої сторони, в наслідок чого повстанські відділи в Гурбенських лісах опинилися в “мішку”.

В ніч з 23-24 квітня 1944 р. пробувало командування окружених частин УПА зробити прорив на зади ворога, та це виявилось неможливим і треба було приймати бій.

Опис головного бою під Гурбами знаходимо в журналі Крайового Осередку Пропаганди ОУН “На зміну”, ч. 8, за липень 1950 р.:

“В год. 3-тій 24. квітня наші відділи почали займати становища, копати окопи, вкопувати гармати. Курінь Сторчака зайняв північно-східній відтинок оборони Мости – Будки – Хінівка – Гурби, на якому сподівалися найбільшого удару. Відтинок Гурби – Майдан зайняв відділ к-ра Мамая. Відтинок Обгін – Мощаниця – Свято зайняв відділ к-ра Докса. Відтинок, що лучив Сторчана і Докса зайняв відділ к-ра Яструба з куреня Дика. Відділ к-ра Залізняка зайняв другу запасну лінію відтинка Сторчана.

Крім цих відділів в лісі були ще курені Довбенка і Бувалого, що відпочивали після вчорашніх боїв, сотні Андрія Ванька, а також чота Чорногори. Ці відділи розміщено в західніх частинах лісу для зв’язку між відділами Докса і Мамая.

В лісі зібралася велика кількість свіжо оголошених до УПА міжчин, а також населення довколишніх сіл, яке прибуло сюди шукати захисту від большевиків. Всіх свіжозголошених, цивільне населення і табори вислано в глиб лісу.

О год. 4-ій большевики почали обстрілювати відтинок Сторчана з гармат і мінометів. По кількахвилиннім барабаннім вогні артпідготови  вони кинулись до атаки.

Повстанці на становищах мовчали. Міцно стиснувши у руках зброю, вони всю свою увагу зосередили на ворогові, який з диким криком зблизився вже на 150-200 метрів.

                   Карта тих боїв, зроблена одним з його учасників, вояком УПА, та накладена на польську мапу. (Копія з оригіналу мальованої вояком УПА схеми бою буде вміщено в книзі Ігоря Марчука, що побачить світ  восени цього року).

-         Вогонь! – скомандував к-р Сторчан.

Заклекотіли повстанчі кулемети, несучи смерть ворогам: затахкали міномети, загриміли наші чотири гармати, проріджуючи ворожі лави відсколками заліза і вогнем. Большевики не видержали повстанського обстрілу. Вони панічно втекли. 

Після короткої перерви большевики при допомозі танків повели другу атаку, - вже на всіх відтинках повстанчої оборони. Відділ к-ра Яструба не видержав шаленого тиску ворога і відступив. За ним відступив відділ Залізняка і таким чином курінь Сторчана попав в оточення. Большевики почали безперервно атакувати оточений курінь. Але всі ці атаки повстанці відбили і перейшли в протинаступ. Три сотні, забравши гармати, прорвалися з большевицького оточення, а біля 60 повстанців з к-ром Сторчаком большевики окружили.

Розгорілась страшна, нерівна боротьба між 60-ти повстанцями та безчисленними бандами большевиків. Геройсько боронились повстанці до год. 11-ої. Врешті не стало набоїв. Хто не загинув від ворожої кулі, той останнім набоєм стрілявся сам. Ніхто не здавався живим. Всі згинули по-геройськи. Згинули тут: к-р Сторчан, сотенний Вулка, заступник сотенного Ігор, чотовий Хмеленко, чотовий Корнієць і інші.

За цей час поставлено другу оборонну лінію. На південний відтинок перекинуто відділ Андрія Шума, який зайняв Гурбенську гору і по-геройськи держав її до вечора. Аж вечором большевикам  вдалося при допомозі танків викинути Андрія Шума із становища на горі. Інші відтинки скріплено куренями Довбенка і Бувалого.

Завзятий бій на всіх відтинках тривав до ночі. Всі большевицькі атаки з намаганням знищити наші відділи заломились об геройську повстанчу оборону.

Під прикриттям ночі, звівши кілька стрічних боїв з большевицькими заставами, наші відділи вирвались з ворожого оточення.

Хрести, встановлені на місцях боїв та можливого поховання решток загиблих.

          А ось зміст “Доповіді внутрішніх військ НКВС Українського округу командуючому військами 1-го Українського Фронту маршалу Радянського Союзу Г.К. Жукову про результати операції з ліквідації банд ОУН в Крем`янецьких [Кременецьких] лісах Рівненської області.”(архів СБУ, справа №363, стор.627-628):

м. Рівне

Доповідаємо про результати операції з ліквідації ОУНівських банд в Крем`янецьких лісах. 

Крем`янецькі ліси були місцем найбільшого скупчення ОУНівських бандитів й були основною базою південної групи УПА. На підставі агентурно-розвідувальних даних, а також шляхом допитів затриманих бандитів було встановлено, що загальна чисельність банд, пошарпаних у бойових зіткненнях з нашити військами, зазвичай відходили до Крем`янецьких лісів, де відпочивали, поповнювались й потім знову виходили в південну та центральну частину Рівненської обл.. і північну – Тернопільської.

Раніше проведені операції наших військ проти банд в Крем`янецьких лісах закінчувались частковим знищенням окремих зустрінутих банд. Зазвичай банди відходили в глибину лісу, де й переховувались, природні умови сприяли цьому, операції в глибині лісу не проводились.

З метою знищення банд в Крем`янецьких лісах і розгрому цієї їх бази нами було розроблено план великої операції з дорученням найбільшої кількості військових сил й оперативних працівників...

21.04.[1944] до вечора усі підрозділи зайняли висхідні позиції й зранку 22 квітня розпочалось їх просування до лісу.

Операція відбувалась з 21 по 27.04. включно. З першого ж дня операції розпочались бойові зіткнення, спочатку з бойовим оточенням банд, а з просуванням в глибину лісу – з цілими бандами. 

З боку бандитів застосовувались міномети, кулемети і ручна зброя.

В лісах і на лісостеповому підйомі бандитами було влаштовано цілу систему оборони: окопи (гланці), бліндажі, завали і т. Ін., які використовувались ними в бойових діях.

В окремих місцях бої тривали по 8-11 годин. Бандити намагались вийти з оточення, переходили до атак та переважно знищувались.

21 квітня відбулось 2 бойових зіткнення, 22 квітня – 2, 23 – 9, 24 квітня – 4, 25 – 4, 26 – 3, 27 – 2 зіткнення.

Захоплено трофеї: гармат – 7, станкових кулеметів – 5, ручних кулеметів – 42, мінометів – 15, з них два – 120- мм, автоматів – 31, гвинтівок – 298, ГГТР – 6, пістолетів – 16, німецька рація – 1, набоїв – 45000, мін до мінометів – 539, возів – 120, коней – 129, телефонних комутаторів – 2, телефонних апаратів – 4, бензину – 10 бочок, похідна кухня – 1, мотоциклів – 5, ручних гранат – 789. Окрім того, виявлений один справний літак У-2. 

Виявлено багато продовольства і речових складів, з яких по попередніх даних, здобуто: цукру – 35 мішків, жита – 56 тон, кожухів – 270, строчених курток – 75, штанів строчених – 105.

Виявлено та підірвано два склади з німецькими артилерійськими снарядами та мінами.

Виявлена також типографія з 18 ящиками шрифтів. 

В складі захоплених живцем є 65 німців, інші 25 німців вбиті. Усі вони влиті до банди, приймали участь в боях.

Наші втрати під час проведення операції складають: вбитими – 11, поранених – 46.

Операцію проведено чітко, точно по плану. Не дивлячись на важкі умови місцевості – густі ліси, глибокі яри і болота, а також часті дощі, на протязі всіх 5 діб операції, офіцери і бійці, які приймали участь в операції, проявили зразкову витримку і впертість.

Народний комісар внутрішніх справ УРСР.

Начальник Управління внутрішніх військ НКВД.

         На даний час готується до друку брошура про події під Гурбами підготовлена Ігорем Марчуком, учасником нашої експедиції. На сторінках цього сайту ми плануємо викласти найбільш цікаві матеріали даної праці.

Назад